ALADDIN

Чи знаєте ви, чому пустеля така тиха? Тому що кожна піщинка зберігає свою історію. Ось одна з них — про старого мага, який мандрує дюнами з картою, намальованою місячним світлом; про прекрасну принцесу, що чекає на свого нареченого; і, звісно, про хлопця з серцем, гарячим, як сонце Аграби. Його звуть… ну, ви знаєте, як його звуть.
Одного дня до його рук потрапила стара мідна лампа. Та сама, в якій нудився могутній дух, що виконував чужі мрії. Він сміявся дзвоном монет і зітхав шелестом піску, мріючи лише про одне — стати людиною.

І коли Джин відчує гарячий пісок під ногами, історія на мить завмре (ви будете там, у залі, затамувавши подих), і ми разом зрозуміємо: найдорожче у світі — це те, що не можна покласти в кишеню.

Ідея та постановка — Денис Полевіков і Володимир Макаров
Композитор — Аліма Байтерекова
Автор віршів — Віра Полозкова
У ролях — Володимир Макаров і Денис Полевіков