ALADDIN

Знаєте, чому пустеля така тиха? Тому що кожна піщинка зберігає свою історію. Ось одна з них - про старого мага, який блукає дюнами з мапою, намальованою місячним світлом, про прекрасну принцесу, яка чекає на свого судженого, і, звичайно ж, про хлопчика з гарячим, як сонце Аграби, серцем. Його звуть... ну, ви знаєте ім'я. Одного разу до його рук потрапила стара мідна лампа. Та сама лампа, в якій нудився могутній дух, здійснюючи чужі мрії. Він сміявся під дзвін монет і зітхав під шелест піску, мріючи лише про одне - стати людиною. І коли Джин відчує гарячий пісок під ногами, історія на мить завмре (ви будете там, у залі, затамувавши подих), і ми разом зрозуміємо, що найцінніше у світі - це те, що не можна покласти в кишеню.