Виявлено незвичайну планетну систему, що порушує класичні уявлення про формування планет

Астрономи, використовуючи телескопи NASA та Європейського космічного агентства (ESA), виявили незвичайну планетну систему LHS 1903, що обертається навколо червоного карлика — найпоширенішого типу зір у Всесвіті.

Система складається з чотирьох планет і має вкрай нетипову будову. Найближча до зірки планета має кам’янисту структуру. За нею йдуть дві газові планети-гіганти. Однак найбільш несподіваним стало те, що найдальша — четверта — планета знову виявилася кам’янистою.

Таке розташування суперечить загальноприйнятій моделі формування планет, згідно з якою поблизу зірки зазвичай формуються кам’янисті планети, а далі — газові гіганти. Саме так влаштована і наша Сонячна система.

Згідно з класичною теорією, планети утворюються з газопилового диска навколо молодої зірки. Внутрішні області диска занадто гарячі, тому там можуть формуватися лише кам’янисті тіла. Далі від зірки температура нижча, що дозволяє льоду та іншим сполукам замерзати, утворювати масивні ядра і згодом притягувати гази — так з’являються газові гіганти.

Особливу увагу дослідників привернула зовнішня кам’яниста планета LHS 1903 e, радіус якої приблизно у 1,7 раза перевищує радіус Землі. Динамічний аналіз показав, що вона не утворилася внаслідок зіткнення інших тіл і не є «оголеним» газовим гігантом, який втратив атмосферу.

Вчені припускають, що система могла формуватися за так званим «газодефіцитним» сценарієм. Згідно з цією гіпотезою, планети формувалися послідовно — зсередини назовні. На момент формування найдальшої планети в диску вже могло не залишитися достатньої кількості газу, щоб вона перетворилася на гіганта.

LHS 1903 розглядається як важлива «лабораторія» для вивчення альтернативних сценаріїв формування планет. Деякі фахівці припускають, що зовнішня кам’яниста планета може мати незвичайну атмосферу. Перевірити це допоможуть майбутні спостереження, зокрема із використанням космічного телескопа James Webb.

Дослідження підкреслює, що процеси формування планет значно складніші, ніж вважалося раніше, а подібні відкриття можуть суттєво змінити уявлення про структуру планетних систем у Всесвіті.