Від Єгипту до світу: вчені з’ясували, як насправді коти стали домашніми

Нові генетичні дослідження показали, що шлях кота від дикого хижака до «розпещеного домашнього улюбленця» почався набагато пізніше і в іншому регіоні, ніж вважалося раніше.

Аналіз ДНК кісток котячих з археологічних розкопок в Анатолії, Європі та Північній Африці показав: тісні стосунки між людиною і котом сформувалися лише 3,5–4 тисячі років тому — не в Леванті (східному Середземномор’ї), а в Північній Африці, насамперед у зоні впливу Давнього Єгипту.

За словами професора Оксфордського університету Ґреґера Ларсона, наша звична версія про «10 000 років разом» не підтверджується: доместикація котів — значно пізніший процес. Дослідники порівняли ДНК давніх решток із генетичним «пулом» сучасних котів і дійшли висновку, що саме в Єгипті дикі коти почали жити поруч із людьми та згодом отримали особливий статус — їх шанували, зображали в мистецтві й навіть муміфікували.

Після цього коти разом із людьми та кораблями поширилися світом, допомагаючи контролювати чисельність гризунів. У Європу вони масово потрапили лише близько 2 000 років тому — головним чином із римлянами, а потім Шовковим шляхом дісталися Китаю.

Окремий цікавий висновок стосується Китаю: задовго до появи там домашніх котів поруч із людьми жили дикі леопардові коти. Вони тисячоліттями мешкали поруч із людськими поселеннями, харчуючись гризунами, але так і не були одомашнені. Сьогодні від їхньої гібридизації з домашніми котами походить популярна порода — бенгальський кіт.