Кіпр як драйвер європейського порядку денного: від ризикованої дипломатії до практичних результатів

Саміт з високою ставкою

Неформальний саміт Європейської ради в Нікосії спочатку виглядав як захід із підвищеним рівнем ризику. Кіпр запропонував насичений і політично чутливий порядок денний, що включає питання, щодо яких всередині Європейського Союзу зберігаються серйозні розбіжності. Проте саміт завершився без збоїв — щи більше, його підсумки були сприйняті як позитивні.

Однак головне питання сьогодні — не в тому, наскільки успішно пройшла зустріч, а в тому, чи зможе Нікосія перетворити дипломатичні досягнення на реальні політичні та економічні рішення.

Два рівні однієї стратегії

Дії кіпрського керівництва в ході саміту розгорталися відразу у двох напрямках — двосторонньому та багатосторонньому.

З одного боку, Нікосія активно зміцнювала зв'язки з ключовими партнерами. Переговори з Францією призвели до просування угоди SOFA, що регулює присутність французьких сил на острові. Зустріч з Єгиптом завершилася підписанням декларації про стратегічне партнерство з акцентом на енергетику.

З іншого боку, Кіпр спробував відіграти ширшу роль — стати посередником між Європейським Союзом та країнами Близького Сходу. Ці два рівні дипломатії виявилися тісно переплетеними та посилювали один одного.

Порядок денний, сповнений суперечностей

Однією з головних особливостей саміту став його складний порядок денний. У центрі обговорення опинилися теми, які важко назвати технічними чи другорядними.

Йшлося про застосування статті 42.7 Договору про ЄС, енергетичну кризу на тлі напруженості в Ормузькій протоці та перспективи завершення формування Єдиного ринку. Усі ці питання зачіпають фундаментальні інтереси країн-членів і супроводжуються серйозними розбіжностями.

Так, стаття 42.7 викликає занепокоєння у держав, орієнтованих на НАТО, оскільки залишається не до кінця зрозумілим її співвідношення з механізмами альянсу. Енергетичний порядок денний посилює внутрішні суперечності в ЄС, а обговорення Єдиного ринку неминуче стикається з національними економічними інтересами.

Близький Схід за одним столом

Не менш амбітною виявилася і зовнішньополітична частина саміту. Кіпру вдалося зібрати в одному форматі лідерів ЄС та країн Близького Сходу — Єгипту, Йорданії, Лівану, Сирії, а також держав Перської затоки.

Це найбільша зустріч подібного роду за останній час. Але її проведення зовсім не було гарантованим.

Відмінності щодо санкцій проти Росії, нестабільна ситуація в ряді країн регіону, а також складні геополітичні зв'язки — все це могло зірвати діалог. Проте участь усіх запрошених сторін стала одним із головних дипломатичних успіхів Нікосії.

Перші конкретні результати

На відміну від багатьох міжнародних зустрічей, саміт у Нікосії вже почав приносити практичні результати.

Угоду SOFA з Францією планується підписати в червні. Вона закріпить умови присутності французьких сил на Кіпрі та стане важливим елементом поглиблення оборонного співробітництва.

Паралельно Кіпр та Єгипет оформили стратегічне партнерство, у центрі якого — енергетика. Східне Середземномор'я все активніше перетворюється на важливий енергетичний вузол, і Нікосія прагне закріпити за собою роль ключового учасника цього процесу.

На рівні ЄС також почалися конкретні кроки: Європейська комісія запускає переговори з Ліваном про стратегічне співробітництво за моделлю вже існуючих угод з Єгиптом та Йорданією.

Червень як момент істини

Наступний важливий етап — червень, коли Кіпр завершує своє головування в Раді ЄС.

До цього моменту Нікосія має представити проєкт Багаторічного фінансового плану — документа, що визначає бюджет Союзу на роки вперед. Це одне з найчутливіших і політично складних питань всередині ЄС.

Якщо Кіпру вдасться не лише представити, а й закріпити свою пропозицію як основу для переговорів, це стане серйозним політичним успіхом, що значно виходить за межі успішної організації саміту.

Спірна стаття 42.7

Окремою темою залишається стаття 42.7 Договору про ЄС, яка знову опинилася в центрі уваги.

Кіпрська сторона наполягає: йдеться не про військове зобов'язання, а про механізм взаємної допомоги, що не суперечить статті 5 НАТО. Проте серед європейських лідерів зберігаються питання — насамперед про те, як саме і за яких умов ця стаття має застосовуватися.

Невизначеність навколо одного з ключових елементів європейської безпеки підкреслює ширшу проблему — відсутність єдиного розуміння ролі ЄС у сфері оборони.

Європа шукає нову роль

Саміт у Нікосії став відображенням глибшого процесу — пошуку Європейським Союзом своєї геополітичної ролі.

ЄС все частіше стикається з необхідністю діяти, а не просто спостерігати, особливо на Близькому Сході. Ініціативи Кіпру демонструють, що навіть невеликі держави-члени можуть ставати драйверами цієї трансформації.

Водночас посилення активності ЄС неминуче супроводжується зростанням напруженості з іншими регіональними гравцями. Реакція Туреччини — один із прикладів таких процесів.

Від успіху до перевірки на міцність

Нікосія вже може записати цей саміт в актив: складний порядок денний, широка географія учасників та перші конкретні результати свідчать про дипломатичний успіх.

Але попереду — складніший етап. Реалізація домовленостей, червневі переговори щодо бюджету ЄС та прояснення спірних питань, таких як стаття 42.7, стануть справжньою перевіркою ефективності кіпрської стратегії.

Саме від цього залежатиме, чи залишиться саміт у Нікосії яскравим епізодом — чи стане поворотним моментом у зміцненні ролі Кіпру та самого Європейського Союзу на міжнародній арені.